Поради практичного психолога батькам щодо успішного навчання та міцного здоров’я дітей:

​

1)   дотримуватися загальноприйнятих норм поведінки, чіткого режиму життя (розподіл

часу для праці, навчання, дозвілля, відпочинку);практикувати визначення кожному

членові сім’ї його обов’язків, контролювати їх виконання, спільно з дітьми

аналізувати стан життя родини, її перспективи, внутрішньо сімейні плани тощо;

​

2)   постійно тримати в полі зору шкільне життя дитини, цікавитися її успіхами,

проблемами, труднощами, інтересами, запитами, прагненнями та способами їх

задоволення;

​

3)   знати товаришів своєї дитини, зони її неформального спілкування, сповідуванні нею

ідеали, пріоритетні життєві орієнтири;

​

4)   виховувати в дітей відповідальне, ціннісне ставлення до свого здоров’я,

культивувати розуміння обов’язку, допомагати в майбутньому своїм престарілим батькам і

родичам, дітям, усім нужденним людям, утримувати свою сім’ю;

​

5)  компетентно й педагогічно грамотно (без повчань, моралізування, докучливості, залякування, з урахуванням вікових характеристик) обговорювати з дітьми проблеми асоціального змісту життя окремих людей (наркомани, токсикомани, алкоголіки).

Намагатись, аби перша інформація про наркотичне лихо та сумнівний кайф надійшла

до дітей саме від батьків, родини, а не від компанії, з вулиці тощо;

​

6)   обмежувати доступ дітей до інформації, що популяризує наркоманію,

зваблює їх насолодою від уживання наркотичних і токсичних речовин;

​

7)   розвивати й заохочувати самостійність у дітей, уміння відстоювати свою позицію, власні переконання; навчати протистояти агітації прихильників сучасного способу

життя, «прикрашеного» наркотичними й токсичними речовинами, алкоголем тощо;

​

8)   підтримувати постійний зв’язок зі школою, іншими виховними структурами суспільства, допомагати їм у пропаганді й утвердженні здорового способу життя

підростаючого покоління;

​

9)   знати й уміти пояснити основні прикмети чи зовнішні ознаки вживання дітьми

наркотиків. токсичних речовин, алкоголю тощо (зміни фізичного стану,

поведінки, активності тощо);

​

10)  бути готовими до консультацій із педагогами, психологами, медиками; до відвертої та спокійної розмови з дитиною; до прийняття певних дисциплінарних рішень щодо обмеження непродуктивного часу життя дитини й контактування її з підозрілими товаришами.

 

Первинною профілактичною роботою стає якомога повна інформація про фізичне, психологічне й духовне здоров’я людини, його збереження.